Наступна новина > < Попередня новина
27.05.2021 08:46 - давність новини: 27 дн. Категорія: Загальні новини
Автор:  Петро КИРСТЮК Газета «Відродження»

Для майбутніх поколінь

Мальовничі місця за селом Корчівці на Глибоччині. За кількасот метрів від нього масиви Верхньопетрівецького лісництва. В’їжджаєш у ліс, і зразу кидається в вічі, що тут – добрий господар.

Рівненька гравійована дорога, обабіч глибокі канави, біля яких скошені бур’яни і різнотрав’я. Наглядна агітація, аншлаги, місця відпочинку. За якихось 2 км з правого боку – каплиця в зруб. А далі, на роздоріжжі, рекреаційний майданчик з витворами дерев’яної архітектури та скульптури. Тут і криниця з джерельною водою, і мангал. Довкола вирізьблені з дерева персонажі казок. Під навісом, вкритому дранкою, – стіл і лавки з масивних колод. Все з дерева, лиш доріжка викладена плиткою.

Тут я зустрівся з майстром лісового обходу №4 Костянтином Георгіяном. Цю місцину називають «Біля трьох мостів», «Три мости». Її добре знають грибники і туристи, яких тут не бракує.

По дорозі Костянтин Іванович розповідає, що на цьому обході був вальником лісу. Його батько пропрацював тут 30 років лісником. Кожна стежина, ярок, просіка знайомі Костянтинові ще з юних років, бо все життя провів у лісі.

Обхід за площею в лісництві на другому місці – 969 га.

– Ось цю посадку я висаджував з батьком в 1980 році. Бачите, які ялини та дуби!? Незабаром будемо проводити тут прорідження. А проїдемо «Три мости» – покажу Вам молодняк. 8 років тому тут висадили лісові культури на місці висохлого смеріччя.

Лісничий Микола Костюк вдався до австрійського методу посадки. Кожен саджанець обрамлювали трьома-чотирма тоненькими драничками. Вони притінюють саджанці під час спеки. Крім того, зручно доглядати за культурами, коли буяє трав’яниста рослинність. За час своєї роботи я висадив понад 20 га лісових культур. Найбільше в перші 2 роки роботи – 12 га. Тепер насадження формуємо природним відновленням. У 50-60-х роках минулого століття висаджували чисті культури ялини та сосни. Але внаслідок посушливих років вони почали всихати, як і повсюдно в західних регіонах держави.

Ми далі заглиблювались у ліс – і я подумав, що заїдемо в якийсь непрохідний тупик. Та побоювання виявилися марними. Дорога була в хорошому стані.

– Як Вам вдається утримувати лісові дороги в такому хорошому стані? – спитав майстра. – Адже в населених пунктах путівці набагато гірші!

– У лісничого на першому плані – догляд за молодняками та дорогами. Він у нас суворий і вимогливий. Коли лісовоз колесами виносить лісовий ґрунт і багнюку на центральну дорогу, ми зразу прибираємо їх на узбіччя. Лісничий за цим добре пантрує, як і за тим, щоб не було ям на дорозі. Лісництво має свій грейдер, який почергово лагодить дороги. По цій дорозі за часів Румунії їздив на полювання король Міхай. В Їжівському лісництві зберігся мисливський будинок, де король обідав і відпочивав. Далі цією дорогою можна проїхати в села Їжівці та Красноїльськ.

Ми доїхали до державного кордону і біля застави повернули назад.

Костянтин Іванович розповів, що якось приїхали завзяті грибники з Чернівців. Розійшлися по обидва боки дороги і спілкувалися за допомогою мобільників, аби не заблудитись. Але не знали, що в Румунії тарифи досить високі. За якихось 10 хв грошей на їхніх рахунках не стало. Тож дружина пішла в протилежний бік. Дійшла аж до кордону, де її затримали прикордонники і, зв’язавшись зі мною, спитали, чи не бачив на дорозі чорного джипа. Я під’їхав до машини і побачив чоловіка, який ходив кругами. Повідомив прикордонникам, що це ніякі не контрабандисти чи порушники. Поїхали на заставу, і прикордонники відпустили заблукалу.

Я не міг намилуватися стрункими ялицями, буками та дубами. Помітивши моє захоплення, майстер зауважив:

– Дехто думає, що ліс сам по собі росте. Та все це дається нелегкою працею. Як у полі вчасно треба посіяти, посадити, висапати, підгорнути, обробити від шкідників, виполоти бур’яни – інакше врожаю восени не буде, так і в лісі все треба робити вчасно: посадити, доглянути, освітлити, десятки разів пройти з сокирою та бензопилкою, вибракувати малоцінні породи дерев, які ще не досягли висоти першого ярусу. Різниця між хліборобом і лісівником лиш та, що перший збирає врожай восени, а лісівник працює для наступних поколінь.

1 червня Костянтин Іванович відзначатиме свій піввіковий ювілей. Друзі, колеги по роботі вітають його, бажають міцного здоров’я, родинного затишку і всіх земних благ. 


Останні новини


Меню новин


Категорії новин


Архів новин