Наступна новина > < Попередня новина
20.06.2021 10:02 - давність новини: 47 дн. Категорія: ЗМІ про нас
Автор:  Петро КИРСТЮК

Господар удома – господар у лісі

Іван Гуцуляк працює майстром лісу на обході №6 Жадівського лісництва 21 рік. Виріс і живе біля лісу в селі Слобода Комарівці.

– Я працював шофером у колгоспі, – розповідає Іван Михайлович. – А коли колгосп розпався, подумав собі, чи не піти працювати лісником.

Тодішній лісничий, Еміль Попович, сказав, що згоден, аби я працював, але треба пройти співбесіду з директором лісгоспу і там оформитись на роботу. І ось я в кабінеті директора.

– А ти можеш відрізнити листя тополі від дуба? – з саркастичною посмішкою спитав Василь Воробчук.

Мене аж підкинуло на стільці!

– Та я все життя прожив біля лісу і знаю його, як свої пять пальців, і всі породи дерев та кущів. Я можу навіть сказати породу дерева по розпиляній дошці – чи то дуб, чи берест, чи ясен, чи явір. Я ще з малого заготовляв хмиз, сіно, допомагав садити та обсапувати посадки.

Василь Дмитрович поставив мені ще кілька питань з лісової справи і зрозумів, що я в лісі не профан.

– А коня тримаєш?

– Так, – кажу, – і коня, і корову, і вівці та різну птицю.

– То ти господар – можеш працювати в лісі, – сказав уже лагідним тоном Василь Дмитрович. – Але треба вчитися.

– Це був 2000 рік. У кабінеті сидів нестрижений молодик у джинсах з дірками. Видно, теж хотів влаштуватися на роботу.

– А тобі даю десятку, іди підстрижися й тоді зайдеш, – сказав Воробчук.

– Та не треба, я гроші маю, – відповів молодик і хутко вийшов з кабінету.

Я, автор цих рядків, часто спілкуюся з Василем Дмитровичем по телефону, бо виросли на одній вулиці. Спитав його про цей епізод.

– Я пам’ятаю, Петре, це добре. Все було так, як тобі розповів Гуцуляк. А той молодик більше не приходив. До підбору кадрів я ставився досить прискіпливо. Всіх направляв учитись – кого в лісову школу, кого в технікум або інститут.

Іван Михайлови закінчив однорічну лісову школу при лісовому коледжі і працює на своєму обході й досі. Колись це були два обходи. Потім їх об’єднали в найбільший по площі в лісництві – 593 га. Довкола масивів село Діброва та Костинці.

– Болюче питання – це екологія, – каже Іван Гуцуляк. – Грибники та відпочивальники залишають після себе всякий непотріб, особливо вироби з пластику. А я вже знаю, хто і чого йде до лісу. І вони мене добре знають, бо я пантрую за порядком. Навесні власники сінокосів спалюють суху траву – а це загроза для лісу. Цієї весни довкола масивів облаштував мінералізовані смуги. За 20 років висадив кілька десятків гектарів лісових культур. Цьогорічної весни провели посадку на площі 1,9 га. Ліс треба любити всією душею, бо без любові не досягнеш бажаного результату.

Любов до лісу батько прищепив і синові, який навчається в Сторожинецькому лісовому коледжі.

 20 червня Іванові Михайловичу – 60. Колектив Жадівського лісництва вітає свого колегу з ювілеєм, бажає йому міцного здоровя, наснаги і нових досягнень.

 


Останні новини


Меню новин


Категорії новин


Архів новин