Наступна новина > < Попередня новина
11.01.2022 10:03 - давність новини: 12 дн. Категорія: ЗМІ про нас
Автор:  ЕКО-інформ, Володимир РОМАНЕНКО, фото Віктора ПОДЕНКА

Найкращий український лісоруб

Буковинець Віталій Слюсарчук однаково впевнено почуває себе у діловому костюмі із краваткою та «спецовці», шоломі, із бензопилкою в руках.

ВРІЗ 1: Він працює заступником директора з навчально-методичної роботи Сторожинецького лісового фахового коледжу Чернівецької області, науковець – кандидат сільськогосподарських наук та водночас вальник лісу із майже 20-річним стажем.

ВРІЗ 2: Нещодавно Віталій Слюсарчук став найкращим на ХХІІІ – му Всеукраїнському конкурсі професійної майстерності серед лісорубів України з нагоди професійного свята працівників лісового господарства. А ще він жартома називає себе граючим тренером, бо за десятки років педагогічної роботи виховав не одну плеяду кваліфікованих лісівників й лісорубів, переможців та призерів змагань обласного та всеукраїнського рівня.

- Пане Віталію, вітаю Вас із перемогою! Розкажіть, будь ласка, про «золоті» змагання?

- Спасибі! Усі учасники змагань покладали на них дуже велику надію. Адже минулоріч через пандемію, на жаль, турніру не було. Фаховий конкурс проходив упродовж 27–28 вересня. За звання найкращого вальника змагалися 28 команд професіоналів і 5 юніорів з усіх куточків України. Фаворитами на цьогорічних змаганнях вважались добрий десяток досвідчених лісорубів з Сумщини, Харківщини, Чернігівщини, Львівщини, Хмельниччини, Івано-Франківщини, Київщини.

Організаторами конкурсу виступили Державне агентство лісових ресурсів і Товариство лісівників України за підтримки головного спонсора ТОВ «Андреас Штіль». Перший етап змагань «Звалювання дерева» відбувся 27 вересня на базі ДП «Тетерівське ЛГ» Київського ОУЛМГ. Цей етап традиційно вважається найскладнішим (найбюджетнішим - 660 очок) та найнебезпечнішим. Потрібно виконати звалювання точно на кілок, що розміщується на відстані 15 м від стовбура дерева. Окрім того, ще й параметри пня (підпил, недопил, перевищення основного різу над площиною підпилу) після звалювання мають бути ідеальними.

І якщо з пнем простіше – все залежить від індивідуальної майстерності та кількості тренувань лісоруба, то з приземленням дерева є нюанси. Це раптовий порив вітру, асиметричність крони, незначний нахил стовбура, і дерево може відхилитися від заданого напряму, що значно зменшує кількість здобутих балів. Тобто перший день змагань був присвячений винятково звалюванню, що було незвичним у порівнянні із попередніми змаганнями подібного рівня. Власне, мені такий формат до вподоби, бо можна дозволити собі сконцентруватися цілковито на «зіркові 180 секунд звалювання»! Решта чотири етапи змагань 28 вересня вперше відбувалися у Києві на виставковому майданчику виставки LISDEREVMASH 2021 і теж вимагали від учасників неабиякої вправності.

- Розкажіть, будь-ласка, як Ви готувались до змагань?

- Індивідуальні тренування я планував заздалегідь до Всеукраїнського рівня. Підтримував форму як в домашніх умовах так і шляхом цілеспрямованих виїздів безпосередньо до Його величності «ЛІСУ». Надзвичайно приємно було взяти участь у підготовці змагань обласного рівня серед лісорубів рідної Буковини, які проходили у моєму рідному селі Банилів-Підгірний та водночас добряче потренуватися. Дуже плідним був мій візит до друзів-колег з Житомирщини, де цьогоріч відбулися чи не найсоліднішого рівня змагання лісорубів (організаторами Радомишильщини продумано було до дрібниць кожен з регламентних етапів, ба навіть «родзинка» - конкурс «Найерудованіший лісоруб»!!!)

Це не перший мій турнір подібного рівня. Я беру участь у змаганнях з 2009 року, де виборював призові місця. До речі, цьогоріч у цих змаганнях брали участь вихованці нашого навчального закладу. І ці ще зовсім молоді за віком, але вже досвідчені та вправні хлопці, які активно та упевнено змагаються із «ветеранами». Це Артур Савчук з Хмельниччини та Іван Рокіщук з Івано-Франківщини.

- Які взагалі етапи у цих змагань? Які вимоги? Яка вправа найлегша, а яка найважча?

- Учасники демонстрували свою вправність і вміння у п’яти конкурсних видах: звалюванні дерев, обрізуванні гілок, заміні ланцюга бензопили, комбінованому і точному розкряжуванні колод.

Про перший етап змагань «Звалювання дерев» я вже розповів. Звалити дерево потрібно якнайшвидше (менше 180 сек). Кому вдасться впоратися якнайкраще, той і отримає найбільшу кількість балів. Наздогнати його конкурентам буде ой як не просто, адже за звалювання дерев дається найбільша кількість очок. Мав там 3 місце – з можливих 660, взяв 625 балів.

Решта чотири види змагань вимагають від учасників неабиякої вправності. Щоб виграти етап «Обрізування гілок», учасник змагань якнайшвидше має зрізати 30 штучних гілок, розміщені під різним кутом, причому так, щоб стовбур був максимально гладким і непошкодженим, за час +  20 сек (мій 21 сек). При виконанні цієї вправи важливі вимоги з охорони праці – гілки можна зрізати у напрямку тільки від себе, кроки лісоруба з рухомим ланцюгом бензопили при зрізанні гілок з внутрішнього боку караються штрафом -20 балів (крок).

Певно, найшвидший етап змагань «Заміна ланцюга бензопили». Він триває буквально секунди, проте головна не лише швидкість монтажу нового ланцюга, але й правильність заміни. Отримав найшвидший показник – 12,98 сек – «золото»!

При проходженні «Точного розкряжування» надзвичайно важливим є відчуття різу. Адже найбільшу кількість очок отримає той вальник, який зуміє пропиляти колоду під кутом 90◦ без недопилу. Важливо при цьому не пошкодити дошку, на якій стоїть колода. Завдання ускладнюється ще й тим, що торець колоди – закритий спецвантажем, щоб не було видно частини залишеного недопилу. Рекорд - 250, мій був посереднім 228 (обережність, щоб не вчепити настил та не отримати -0 балів за точність, 1 колода-3 мм, 2 колода-6мм).

Під час розкряжування стовбура комбінованим різом завданням учасників є на двох позначених колодах зробити пропил на одній зверху, а на іншій знизу, проте лише до середини стовбура. А потім пропил потрібно зробити з іншого боку. Суть вправи – верхній і нижній пропил мають зійтися. Кут пропилювання стовбура має бути 90◦, а висота – якнайменшою. Рекордний 205, мій – 189 балів (найкращий особистий). Респект юніору зі Львівщини – Василю Рибаку, який здобув 200 балів. Аплодую стоячи!!!

За підсумками 5 конкурсних етапів переможцем стає учасник, який усі вправи проходить на рівні вище середнього. У моєму підсумку – 1564 б.

- Техніка безпеки також на першому місці?

- Дуже прискіпливе журі слідкує буквально за кожним вашим кроком та дією. І десь якщо лісоруб не одягнув захисний щиток обличчя шолома – все, отримай штраф. Тоді з тебе знімають відразу - 20 балів. Декого з хлопців штраф вибивав з колії. Їм вже далі не вдалось виступити на повну потужність. Але я, попри відхилення на звалюванні – 45 балів, зібрався із силами та таки налаштувався на конкурентну боротьбу наступного вирішального дня.

Дуже важко – одночасно й слідкувати за часом, працювати із потужним інструментом «MS 500I» (єдина унікальна на сьогодні модель бензопили з інжекторним двотактним двигуном- В.С.), у «спецовці» та солідному шоломі й водночас тримати в голові усі норми, правила й вимоги безпеки. Але ж це сувора необхідність, бо наша професія споконвіку вважається однією з найнебезпечніших. Бо у аналогічних змаганнях в ЄС судді ще більш прискіпливі, вимоги ще жорсткіші аніж у нас. Наприклад, вхід на майданчик без виклику – отримай штраф -20 балів!

- З першого погляду Ви взагалі не схожі на лісоруба! Зовнішність точно оманлива!

- Ви не перший мені це кажете (сміється). Бо дійсно, я заввишки 183 сантиметри, за статурою хоча й атлет, але не «качок». Із тим же колоритним богатирем Володимиром Кухтою (Львівщина) зовні різниця є (сміється) Але скажу зі свого досвіду – у мистецтві валки лісу, а це таки своєрідне та специфічне мистецтво, важливі не лише сталеві м’язи. Тут потрібні інтелект, логіка, знання з математики, геометрії, фізики, техніки – аби знати як та куди ж чітко і максимально швидко покласти потрібне дерево, аби й самому та колегам в жодному разі не зашкодити, а ще по мінімуму зачепити інші дерева, підріст. І це приходить лише зі досвідом, коли ти можеш заготовити й сотню стовбурів за добу. Треба розуміти рельєф місцевості, погоду – і у сніг. дощ, чи вітер… Треба досконало знати техніку – від бензопили до потужного трактора та спеціального автомобіля. Тому справжним вальником лісу може бути далеко не кожен лісівник.

Так, нині механізація дуже активно застосовується на лісозаготівлі. Але високо у горах, глухих лісах, куди не зможе проїхати навіть найпотужніший «форвардер» чи «харвестер», успішно працюватиме лише людина! Приклад – наші гірські ліси.

- Чи були у Вас під час змагань, зокрема останніх, якійсь курйози та події?

- Якихось надзвичайних подій, слава Богу, на змаганнях ніколи не бувало. А пригоди… В когось трапляється ланцюг з бензопили злітає під час високошвидкісного обрізання гілок. Буває, до речі, доволі часто. У мене також траплялись такі курйози. Щоправда, здебільшого на тренуваннях, після чого одразу коригую потрібні налаштування ріжучої гарнітури. Чи хтось дерево чи на метр від контрольного кілка звалив. Теж буває.

На жаль, лісова галузь часто потрапляє під приціл псевдоактивістів, цілеспрямованої дезінформації, вигадок. Коли розповідають про «лисі Карпати», а поширюють у соцмережах фотографії з лісів Африки чи Азії. Є різні люди, є й «чорні лісоруби». Але не варто ототожнювати усю галузь із ними, паплюжити усіх чесних та порядних людей, які працюють на благо українського лісу.

- Як Ви особисто тримаєте себе у гарній формі? Можливо, це спеціальні тренування?

- Прихильник здорового способу життя! Заняття фізичною культурою та за нагоди спортом  точно у нашій справі не будуть зайвими, навпаки! Силові фізичні вправи, елементи важкої атлетики (витривалість , фізичні кондиції)- також в поміч. Взагалі активний спосіб життя, сімейні родинні велосипедні прогулянки, туристичні походи, чисте повітря дендропарку Сторожинецького лісового коледжу йде на користь.

- Розкажіть, будь ласка, з Вашого досвіду – чи можуть зараз українські вальники лісу-спортсмени конкурувати з іноземними лісорубами?

- Переконаний, що це можливо. Позитивний досвід у наших спортсменів - вальників є (срібло, бронза у індивідуальних етапах). Щоправда, необхідно докласти значних зусиль, спланувавши чітко і системно як командні так і й індивідуальні тренування збірної України. Збірні Білорусі, Німеччини, Австрії, Словенії, Італії, Франції, які і формують нині порядок денний у IALC (міжнародна асоціація чемпіонатів лісорубів), є для нас чудовим прикладом. Численні відеонарізки (у мережі) їх учасників є гарною покроковою інструкцією для майбутнього успіху!

Щодо студентів-вихованців – приємно навчати здібних, кмітливих, ініціативних студентів, яких у нас чимало. Проте трудова міграція серед молоді – це сувора реальність сьогоднішнього розбалансованого ринку праці для молодих недосвідчених фахівців лісового господарства. От зараз у нас дистанційна форма навчання… Багато хто зі студентів шукає щастя та роботи за кордоном.

- Професія лісоруба у нас здавна вважається виключно чоловічою. Але ж за кордоном і дівчата працюють із сокирами та бензопилами не гірше за чоловіків?

- Нині найвправніші дівчата та жінки – вальниці працюють у лісовому господарстві Німеччини, Польщі, Норвегії, Швеції та решти країн ЄС. Навіть на змаганнях світового рівня вони дають фору чоловікам. Імена відомих вальниць – Лін Арвідсон (Швеція), Інес Францескін (Словенія), Юлія Кролік (Польща), Кароліна Вайнбергер (Австрія) відомі в усьому світі.

В Україні особам жіночої статі поки що за законодавством не дозволяється працювати лісорубами. В чомусь я це підтримую, бо робота важка та небезпечна. Але зі свого педагогічного досвіду скажу – під час навчальних практик на старших курсах, коли ми вивчаємо спецтехніку та інструментарій, дівчата впевнено, без помилок запускають бензопилу, замінюють ланцюги, вправляються із іншою технікою. Набагато краще за деяких хлопців. Тож, можливо, з часом ситуація зміниться у нас.

До речі, одна з наших колишніх студенток, Іванна Данілова, яка згодом закінчила НУБіП, зараз успішно працює у галузі. В активі нашої випускниці успішний виступ на змаганнях із професійної майстерності (м. Брно – Чехія). От вам і не жіноча професія…

- А як Ви взагалі стали лісівником? Можливо, хтось в роду був чи зараз працює в лісі?

- Я родом з передгір’я Буковинських Карпат – мальовничого села Банилів-Підгірний. Звісно, усе дитинство проводив у місцевих лісах. З дитинства й відчув потяг до лісівничого фаху. Закінчив рідний технікум, а згодом й НУБіП, звідки був відряджений за програмою міжнародного обміну студентами до Швейцарії. Здобув корисний адміністративний досвід у Чернівецькому обласному управлінні лісового та мисливського господарства, де став завідувачем сектору економіки та фінансів.

Згодом повернувся до рідної «альма матері». Захистив дисертацію на тему: «Особливості росту та енергетичний потенціал деревостанів бука лісового у Буковинському Передкарпатті». Моя родина теж лісівнича. Дружина Аліна – інженер з охорони праці у нашому коледжі. Саме на її плечах уся безпека наших хлопців та дівчат під час навчального процесу, навчально-виробничої практики. Та й під час останніх виступів саме вона готувала та інструктувала нашу команду, вболівала за мене та хлопців. Старший син Дмитро – теж мій вірний помічник та тренер. Він вже допомагає мені фіксувати параметри, час, помилки, надає корисні пропозиції щодо удосконалення аспектів тренувань, знає як і з якого боку підійти до дерева. Ми часто так разом тренуємось. А менший чотирирічний синочок – Олег теж, мабуть, виросте лісівником. Бо його не цікавлять жодні іграшки крім іграшкових бензопилок, мототримерів, захисних шоломів і так далі. Сто відсотків буде ще один майбутній переможець!

- Щиро дякую за розмову!


Останні новини


Меню новин


Категорії новин


Архів новин