Наступна новина > < Попередня новина
01.06.2021 07:18 - давність новини: 65 дн. Категорія: ЗМІ про нас
Автор:  Петро КИРСТЮК Газета «Відродження»

Патріот гір

Гамірно і весело цими днями на обійсті жителя смт Путила Петра Івончі. З Чернівців приїхали діти, онуки, багато друзів, а з місцевого лісгоспу – колеги-лісівники, багато його вихованців привітати Петра Михайловича. 1 червня – його славний 70-річний ювілей!

Мабуть, не вистачило б і цілої газети, щоб усе написати про цього чоловіка.

Коли я телефоную своїм колегам-однокурсникам по навчанні в Сторожинецькому лісовому технікумі, який ми закінчили в далекому 1970-му, то у відповідь чую: «Привіт сімдесятникам!». Нинішнього року багатьом із нас виповнюється 70.

Я спілкуюся з понад 15-ма колегами з різних областей держави: Хмельницької Івано-Франківської, Вінницької, Київської, Одеської, Кіровоградської та, звісно, найбільше з Чернівецької. 

Коли доводиться бувати в Путилі, то неодмінно зустрічаюся з Петром Івончою. Під час навчання в технікумі він був старостою паралельної групи, і вже тоді проявились його організаторські здібності. Після навчання – служба в армії. Там він здав нормативи кандидата в майстри спорту з волейболу. Після демобілізації – рідна Путильщина. Технік-лісовод, помічник лісничого, лісничий, заступник директора лісокомбінату з питань комерційної діяльності, заступник з питань лісового господарства. А в 1993-му його призначили директором лісокомбінату. Згодом – голова правління ЗАТ, гендиректор комерційного підприємства ПАТ «Путильський лісокомбінат»… Одним словом. Вся його трудова діяльність пов’язана з лісовою галуззю. В той час на підприємстві працювало 700 чоловік.

Заочно закінчив Ленінградську лісотехнічну академію, захистив кандидатську дисертацію, кандидат економічних наук. Був депутатом селищної ради чотирьох скликань, двічі – районної і стільки ж обласної, заступником голови райради.

Лісокомбінат був передовим. 48% районного бюджету становили податки лісокомбінату.

В горах, у лісі, важко працювати – крутосхили, бездоріжжя, зливи розмивають трелювальні волоки і дороги, руйнують мости. Та й техніка працює з великим навантаженням. Однак господарський підхід до справи, кмітливість і наполеглива праця допомагали справлятися зі всіма завданнями.

Пропонували перейти в обласне управління та на викладацьку роботу, але Петро Михайлович відмовився, бо він іншого життя, крім у горах, собі не уявляє.

За високі показники в роботі удостоєний звання Заслужений працівник промисловості України.

Викохав цілу плеяду лісівників, серед яких – лісничі, директори, керівники промислових підприємств.

Має чимало нагород від Міністерства лісового господарства, обласної та районної рад.

Мабуть, немає куточка на Путильщині, де б він не побував. Розповідає, коли був лісничим у Яловичорі, то за рік висаджували до 200 га лісових культур. А за всю свою діяльність під його керівництвом висаджено понад 8 тисяч га.

Багатьом працівникам рекомендував, давав направлення поступати в Сторожинецький лісовий технікум і Львівський лісотехнічний інститут.

Було багато розмов щодо реформування народного господарства, зокрема лісової галузі, та вони, на жаль, не спрацювали.

– Мене радує, що лісова галузь не розвалена, хоча й залишилась без державної підтримки. І радує те, що лісівники находять вихід із ситуації, продовжують справу батьків і дідів. Низький їм уклін.

 

У свій час Івонча ініціював будівництво церкви в селі Ріжа, збудував дві каплиці – одну в Путилі, другу в селі Хорови. Нині бере активну участь у громадському житті Путильщини, член Товариства «Гуцульщина», голова громадського об’єднання «Правові ініціативи за Гуцульський край».

А ще – книги. У його бібліотеці їх сотні. На першому місці – твори Юрія Федьковича, Тараса Шевченка, Михайла Коцюбинського, Василя Стефаника, Марії Матіос, Михайла Ревуцького, Анатолія Томківа й інші.

Коли ми недавно зустрілися з Петром Михайловичем у Чернівцях, то він після зустрічі попрямував у книгарню «Букініст».

– Піду, подивлюсь. Може, щось нове надійшло, то придбаю.

Ніколи не падав духом, завжди бадьорий і життєрадісний. Разом з дружиною Агафією Дмитрівною виховали сина Михайла та дочку Оксану, які здобули вищу юридичну освіту.

Спочила в Бозі дружина, та життя продовжується. Раніше утримував господарство, тепер – тільки кролі та кури. Висаджує квіти, які так любила дружина.

Радують дідуся внуки: Андрій закінчив Одеську юридичну академію, вже працює. В ЧНУ навчається Євгенія, а Юлія ще школярка. 

Останні новини


Меню новин


Категорії новин


Архів новин