Наступна новина > < Попередня новина
21.07.2021 07:15 - давність новини: 16 дн. Категорія: Загальні новини, ЗМІ про нас

У доброго ґазди – добрі дороги

Навесні 1985 року трьох випускників Сторожинецького лісного технікуму направили на роботу в лісовпорядну експедицію міста Красноярськ (Сибір).

Всі вони родом із Глибоцького району. Юрій Флорюк та Іван Лазоренко – з Кам’янки, а Микола Костюк – з Корчівців. На той час молодим спеціалістам давали підйомні і направлення на роботу. Треба було відпрацювати 3 роки за направленням. Технікум мав добру репутацію – тому замовлення на випускників присилали з усього «нєобятноґо СССР». І хлопці поїхали, як у той час казали, «за туманом і за запахом тайґі». Романтика! Працювали в тайзі недовго: нарізали квартальні просіки, проводили таксацію насаджень, виготовляли картографічні матеріали. А потім їх призвали в армію. Керівництво експедиції звернулось у військкомат, аби дали відстрочку, бо хлопці роботящі й тямущі. Хотілось мати таких спеціалістів. Та тоді був твердий порядок – кожен громадянин віком від 18 років повинен був піти служити в армію. Лазоренко служив у місті Пенза, Флорюк – у Новосибірську, а Костюка, героя подальшої моєї розповіді, відібрали в Монголію. Стрункий, смуглявий, спортивної статури, він добре підходив для маскування в цій державі. В монгольських степах йому часто снились рідні Корчівці, довколишні ліси, а ще так хотілося напитись води з криниці, бо в частині вода була привозною, і на десятки кілометрів довкола – голий степ, без дерев і кущів, та піски. Після служби буковинці повернулись додому і пішли на роботу в Сторожинецький лісокомбінат (нині лісгосп). Лазоренко – у відділ охорони праці, Флорюк – майстром лісозаготівель, а Костюк – ближче до рідної хати – в Їжівське лісництво. Працював помічником лісничого заслуженого лісовода України Георгія Чиківчука. Керівництво лісокомбінату запримітило кмітливого фахівця і в 2001 році призначило його лісничим Верхньо-Петрівецького лісництва – одного з найбільших в Україні. Площа 6980 га; 80 лісових кварталів; 10 обходів. Тривалий час лісництво очолював заслужений лісничий, кандидат біологічних наук Вацлав Грабовський. Він згуртував колектив справжніх фанатів лісової справи, здібних фахівців. І Костюк продовжує його традиції. У лісництві нині працює 29 чоловік, із яких 12 – лісова охорона. В лісництві 6 лісових кордонів, збудованих ще до приходу «визволителів». Їх підтримують у доброму стані. Є посадки культур дуба та модрини. Я змалку збирав гриби, малину та суниці, заготовляв з батьком сіно, тому добре знаю стежки та дороги лісництва. Про дороги треба сказати окремо. В 60-70-х роках ліс вирубували цілими кварталами, тисячі кубометрів треба було вивезти на Чудейський нижній склад. На дорозі постійно чергував потужний бульдозер С-100, щоби витягати з розбитої дороги лісовози й автокрани. Тепер цими дорогами їздять іномарки з найнижчою посадкою. Це заслуга лісничого Миколи Костюка, бо він перший у лісгоспі розпочав упорядковувати непроїжджі путівці. В низинних і заболочених місцях поперек дороги настеляли для дренажу неліквідну деревину дуба, потім ґрунт, трамбували і лише через рік-два завозили гравій, профілювали дорожнє полотно. На початку 80-х років через місцину Берена почали прокладати дорогу, бо було багато стиглого лісу. Її тепер називають «Нова дорога». Та через неналежний догляд і прорахунки при прокладанні в 90-х роках вона стала непроїжджою навіть для лісовозів. Після призначенням майстром на обхід №3 випускника Української сільгоспакадемії Петра Остафійчука з допомогою лісгоспу під безпосереднім керівництвом Костюка та Остафійчука дорога була відремонтована – і тепер по ній їдуть легковики з Кам’янки, Вовчинця, Багринівки та Білої Криниці через ліс у Корчівці, Їжівці, Красноїльськ. Років 10 тому на обході майстра Миколи Садика проклали нову дорогу протяжністю понад 3 км, на відкриття якої зі столиці приїздили керівники Держлісагентства. Тепер у лісництві понад 40 км гравійованих доріг високої якості, чому можуть позаздрити жителі багатьох сіл. Жвавий, енергійний Микола Григорович завжди поспішає, бо має вирішувати багато справ. Це в нього в генах з ґаздівської сім’ї. Батьки завжди утримували худобу, коні та всяку живність, і нині ще при здоров’ї, пораються по господарству. – Тільки без пафосу, Семенович, – сказав мені Микола при короткій зустрічі, дізнавшись про мій намір розповісти про нього. – Що напишете, те й буде. Немає часу на розмови. Я виконую свої функціональні обов’язки, дотримуюсь лісового кодексу, директив і постанов керівництва. І те, що Ви бачите в лісі, то заслуга всього колективу. Наші діди залишили нам прекрасні ліси, а ми своїм онукам повинні залишити ще кращі. До речі, колектив згуртований, високопрофесійний. Люди різного віку й п’яти національностей. Всі мають середню спеціальну та вищу лісотехнічну освіту. Є злагода, взаєморозуміння та підтримка один одного в тяжку хвилину. У 2008-2009 роках Костюк працював директором Берегометського лісомисливського господарства. Його обирали депутатом Глибоцької райради. У 2016 році Микола Костюк удостоєний звання Заслужений природоохоронець України. Нагороджений іменним годинником голови Держлісагентства. А подяк і грамот не злічити. - На всіх нарадах, які проводить Костюк, перше питання – це охорона праці та техніка безпеки, – сказав Іван Лазоренко. Мені доводилось бути присутнім при відкритті каплиці за селом Корчівці, рекреаційного майданчика, облаштованого місця відпочинку біля Нектарієвої кринички. Є в лісництві 22-гектарний вольєр для диких тварин. Про це все писав наш часопис минулими роками, через що «Відродження» почали називати газетою лісівників. А ще в в 76-му кварталі лісництва є лісонасіннєва плантація ялиці білої. Поруч кілька років тому заклали таку ж плантацію модрини європейської. Костюк не любить повторювати свої розпорядження. Його слово – закон. А звідси і виконавча дисципліна серед підлеглих. Приємна посмішка на обличчі, а водночас суворий погляд – його характерні риси, бо 7 тисяч гектарів у вимірах минулого часу – це 3 невеликі колгоспи. Та ліс – це не поле, де все видно, як на долоні. Тут і яри, і вибалки, і дороги та мости, і різновікові насадження, яким треба дати лад, вчасно провести лісогосподарські заходи. Микола Григорович – батько п’ятьох дітей. Нещодавно в сім’ї народилась четверта дівчинка. 21 липня Микола Костюк відзначить своє 55-річчя. Тож міцного йому здоров’я, родинного благополуччя, нових досягнень в примноженні лісових багатств і Божої благодаті.

 


Останні новини


Меню новин


Категорії новин


Архів новин