Наступна новина > < Попередня новина
14.07.2021 07:18 - давність новини: 23 дн. Категорія: ЗМІ про нас
Автор:  Петро КИРСТЮК Фото Ростислава БУЗИЛА

За покликанням – лісівник, за сумісництвом – мостобудівник

Нещодавно мені довелося побувати в Красноїльському лісництві ДП «Сторожинецьке лісове господарство». Мій попутник – колега, начальник пресслужби ЧОУЛМГ Ростислав Бузило в Сторожинці був уже о 8-й годині ранку. Лісничий Микола Гринчук вже вирішував у лісгоспі нагальні виробничі питання. Близько 9-ї години ми разом виїхали в Красноїльськ.

Приємне враження справила контора лісництва. Підстрижені газони виглядали як зелений килим, живопліт із самшиту вічнозеленого, акуратна огорожа, побілені дерева. В приміщенні на чільному місці наочна агітація, інструкції, накази та директиви вищестоящих органів.

Микола Гринчук призначений на посаду лісничого у 2004 році. Тоді він був наймолодшим серед лісничих у лісгоспі – 26 років. За час роботи зарекомендував себе як здібний фахівець та організатор, і в 2014 році удостоєний звання «Заслужений лісівник України».

Лісництво має статус гірського, бо тут важкі умови роботи. Масиви займають площу 3880 га і розташовані на крутосхилах. Висота над рівнем моря 500-700 метрів. А гори Петруша і Мунчил сягають 1100 метрів.

У лісництві – 5 лісових обходів і 29 кварталів. Колектив – 18 чоловік: 10 – лісова охорона, 8 – робітники. Магістральна дорога проходить уздовж русла річечки Сіретел (інша назва – Серетель). Це притока річки Малий Серет. Річечка – як потік, але має дуже велику площу водозбору і під час дощів за кілька хвилин перетворюється в бурхливу річку, що зносить на своєму шляху мости, містки і місточки.

Масиви межують з Банилівським і Лаурським лісництвами цього ж лісгоспу, а ще з Берегометським лісомисливським господарством.

Наша перша невеличка зупинка – біля джерела сірководневої води. Територія благоустроєна: лавки, горнятка, альтанка. Лісничий розповідає, що сюди по воду приїжджають чимало краян у всі пори року, бо вода має лікувальні властивості.

За кілька кілометрів – лісорозсадник. Тут на грядках – ніжні сіянці ялини звичайної та ялиці білої. Є й посіви дуба та модрини.

– Хоча в нас природнє поновлення непогане, та, де воно недостатнє, ми висаджуємо ці культури, – розповідає Микола Гринчук. – Частину території ми відвели під чорний пар. Хай земля трохи відпочине.

По дорозі біля потоків ми зустрічали ще альтанки та місця відпочинку. Проїжджали мостами та містками. У лісництві 8 капітальних мостів і десятки інших різноманітної конструкції та величини.

Авторові цих рядків довелось бувати тут після повені 2008 року. Деревяний міст був зруйнований вщент. Тоді лісівники допомагали доставляти продукти харчування в оздоровчий табір Лунка, ізольований стихією від зовнішнього світу. На місці зруйнованого побудували бетонний міст, але повінь 2010 року і його пошкодила. Та лісівники розкусили норовливий характер річки, збудували габіони, захисні підпірні стінки – і він тепер у доброму стані.

Микола Григорович знає історію кожного моста, містка і місточка, бо особисто брав участь у будівництві. Жартома каже, що в інституті вчився професії лісівника, а премудрості фаху мостобудівника вже освоїв самотужки.

Біля табору Лунка ми плавно піднімаємось гравійованою дорогою вгору. З обох боків – зелене царство ялин та ялиць. Повітря прохолодне. Шумлять лісові потоки з гір, збагачуючи повітря вологою. А в центрі Красноїльська – понад 30 градусів. По дорозі знову альтанки, місця відпочинку, лавки для сидіння, джерела з прохолодною кришталевою водою. І ось ми в місцині Цолан, яку ще називають Сонячна поляна. Мисливський будиночок, покритий дранкою. Місцеві умільці навіть ринву виготовили зі смереки, видовбавши жолобок для води. Мангал, господарські приміщення, колодязь, альтанка, екзотичні дерева – тис ягідний, ялівці та туї – справляють гарне враження. Поруч кормове поле.

- Ми висаджуєм і яблуні та інші плодові дерева. Кабани дуже полюбляють кісточки черешень.

На полянах уздовж дороги я бачив кілька ділянок з молодими плодовими деревами.

На зворотному шляху ми звернули у місцину Какача. Тут лісничий показав молоде насадження, де 15-20 років тому проводили групово-вибіркові рубки. Стрункі ялини та смереки вже утворили густий деревостан. Це обхід майстра Романа Гусєва. Він показав будиночок для лісової охорони та лісорубів. Тут у негоду можна зігрітися, просушити одяг, приготовити їжу. Для цього є все необхідне. Поруч джерело. Ми перекусили картоплею фрі на мангалі та печеними грибами. У розмові лісничий розповів, що в лісництві є кілька заповідників, зокрема «Лунківський» – державного значення та «Красноїльський» – місцевого.

– Коли я прийняв лісництво, ліміт головного користування був понад 10 тисяч куб м. Тепер – у рази менше. 272 га насаджень віднесли до пралісів та квазіпралісів (подібних до пралісів).

Болюче питання – екологія. Хоча біля місць відпочинку розміщені в достатній кількості урни та поліетиленові мішки для сміття, все ж таки майстри збирають його вздовж дороги, бо по вихідних і в робочі дні тут – десятки легковиків як з Красноїльська, так і зі Сторожинця та Чернівців. Лісничий розповів, як весною організували толоку і вивезли кілька вантажівок сміття. На законодавчому рівні лісівники не можуть покарати порушників.


Останні новини


Меню новин


Категорії новин


Архів новин